Дуже довго думала, але мало хто знав, що я пишу вірші. 
Я наважилася, насолоджуйтеся. Пишу із душею...відчувайте.😌/

Чекаєш, маєшся, не знаєш ...

Побачиш і заплачеш, не можеш більше...думаєш про нього

Це того варте? Життя на карті.

Твоя дорога із безліччю стежок.

Тобі лиш треба зробити крок.

Крок туди про що так довго мріяв, бачив в своїх снах, читав в книжках, і знав що точно має бути так. 

Не віриться чомусь , що це реальність, твоє життя і казка заодно...

Він любить...

Ловиш себе на думці, тобі не всеодно?! Можливо є інакший шлях, чи ти шукала, чи ти змирилась та забулась... Ні, ти закохалась. 

А може це омана, яку сама ти не впізнала.

Шукала, шукала порятунку в інших, які на мою думку , були знайомі з цим .

Радили, кидали багато слів, вони лиш заздрили, дразнили, і образили. 

Дурною обізвали, сказали не вірити , не кидати і стежку життя переобрати.

Так важко, але іду за ніжним голосом , іду й не знаючи чи буде порятунок, іду бо моя душа летить до нього, а тіло робить кроки ...знайомі ми з ним не роки.

Це все зробило море, повітря , природа ...наш острів кохання кинув нам виклик. 

Відгукнулись, зустрілись і наші таємні душі , в потоці бурхливого моря зники...

(Автор:Анастасія Шкуренко)